Влітку 2022-го відбувся завершальний ІІІ етап Конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН — всеукраїнського змагання юних науковців. Тут МАНівці презентують свої проєкти в галузях технічних наук, літературознавства, мовознавства, економіки, хімії та біології, комп’ютерних наук та інших дисциплін. Цьогоріч у фінал потрапила рекордна кількість робіт — 1568. Сьогодні ділимося історіями трьох МАНівців, які здобули призові місця в різних секціях конкурсу, розповідаємо про переможні проєкти та мрії учнів щодо їхнього розвитку.
Як це — досліджувати меми російсько-української війни: історія Ярини Олійник
Ярина дослідила українську мемотворчість, що висвітлює події повномасштабного російського вторгнення. Зі своєю роботою дівчина здобула перше місце в секції «Фольклористика» Конкурсу-захисту наукових робіт МАН.
Чому вирішила досліджувати мемну тему?
«Почалося все з того, що я брала участь у минулорічному Конкурсі-захисті наукових робіт МАН у секції української літератури. Разом з іншими учасниками ми мали спільний чат, і одного разу, коли всі не могли дочекатися результатів конкурсу, хтось надіслав мем із Почекуном російською мовою. А оскільки в чаті панувала атмосфера проукраїнськості, почалися обговорення того, що в нас є багато своїх мемів, тож немає потреби брати щось у росіян. Далі всі обмінювалися зображеннями, і раптом хтось надіслав мем, де говорилося: “Ти не будеш відволікатися на меми під час написання наукової роботи, якщо меми і будуть твоєю науковою роботою”. Мені це дуже сподобалося, я почала думати в цьому ключі й зрештою вирішила написати наукову роботу про меми».
А як проводила дослідження мемів?
«Спочатку я близько року збирала різні українські меми: з інстаграму, фейсбуку й пінтересту, допоки не створила непогану колекцію. Написала першу частину роботи, захистилася у своєму місті й перейшла на всеукраїнський етап Конкурсу-захисту. А далі почалася повномасштабна війна, що внесла корективи не лише в життєві плани, а й у моє дослідження…
Справа в тому, що почали з’являтися дуже багато нових мемів, і вони трохи змінили свій функціонал. Меми стали способом сповістити новини про війну, а також підбадьорювати людей. Наприклад, виникло багато мемів з підтекстом про те, що ЗСУ — молодці, а російські військові — невдахи. Варто згадати хоча б відомі в соцмережах картинки з Чмонею (російським військовополоненим, якого в мемах висміяли за незграбний вигляд — прим. ред.) — це мої улюблені меми наразі. Також почали використовувати різні популярні вислови, як-от “Доброго вечора, ми з України!”. Я дійшла висновку, що меми можна назвати сучасним фольклором, і згодом почала відстежувати, як фрази з фільмів, книжок чи вірусних роликів потрапляють у меми та циркулюють інтернетом. Про них всі говорять, їх використовують, деякі з них стають навіть культовими! Тож я оновила свою роботу, і вона з просто цікавої й актуальної переросла в гіперактуальну на свій момент».
Які важливі осяяння мала під час дослідження мемів?
«Перш за все, я наочно побачила, як люди формують культуру та наскільки потужною в цьому процесі є сучасна “народна творчість” у вигляді мемів. Також я помітила, що меми здатні сильно впливати на наш стан і формувати суспільну свідомість. Я спостерігала, як лише за пару тижнів українці змогли самі себе вивести із сильної тривоги та трохи заспокоїтися, як ми перестали боятися росіян і почали сміятися з них, підкреслюючи їхню жалюгідність. Тож можу виснувати, що меми — це потужна віртуальна зброя, яка теж відіграє роль у цій війні.
Найважливішим відкриттям для мене стало те, наскільки інтернет-культура пов’язана з доінтернетною. Адже меми цілком можна порівняти з анекдотами й карикатурами. Також я провела чимало паралелей із народними піснями й авторськими, які сприймають як народні. Адже в мемів також є автори, проте з часом, коли ці зображення набувають популярності, авторство губиться й часто стає неактуальним».
Чи маєш плани щодо мемодосліджень у майбутньому?
«Так! Планую заглибитись у класифікації мемів. Себто буду аналізувати не лише явище мемів загалом, а й розглядатиму те, як саме вони формують суспільну думку, і спробую розподілити меми за різними тематиками».
Як дослідити мікрозелень і довести її користь для здоров’я й економіки українців: історія Марії Богуславської
Марія дослідила процес вирощування трьох видів мікрозелені на різних субстратах і вивчила її вплив на організм людини. Зі своєю роботою здобула друге місце в секції «Агрономія» Конкурсу-захисту наукових робіт МАН.
Тема твого наукового інтересу — доволі нішева. Чому вирішила досліджувати мікрозелень?
«Ідея досліджувати мікрозелень прийшла до мене у 2021 році, за часів пандемії. Тоді, пам’ятаю, міркувала над тим, як сильно ковід похитнув здоров’я українців та економіку нашої країни, і замислилася, як я можу цьому зарадити… Як рятівницю я тоді одразу побачила мікрозелень — дуже корисний для здоров’я і для економіки продукт. Чому? Насамперед бо ці рослини здатні зміцнювати імунітет, а їхнє вирощування можуть швидко опанувати та монетизувати малі підприємці, аби в результаті заснувати більше малих бізнесів і зміцнювати економіку. Я дослідила, що в багатьох країнах бізнес на мікрозелені досить поширений, тоді як в Україні такої практики майже не знайти, як і наукових робіт на цю тему. Тож я вирішила взятися за це сама й таким чином вбити двох зайців: проаналізувати склад мікрозелені та її вплив на організм і водночас показати, як її можна вирощувати в домашніх умовах».
Як проходили твої досліди?
«Для дослідження я вибрала декілька видів мікрозелені — орієнтувалася на вміст поживних речовин у них і естетику 🙂 Тож для дослідів вирішила взяти крес-салат, руколу та люцерну. Дослідила, що крес-салат добре впливає на щитовидну залозу, містить вітаміни груп A, B, C, K, PP, E, рукола сприяє обміну речовин і допомагає виводити з організму холестерин, а люцерна містить багато вітамінів групи В і збагачує нас Флуором, що сприяє зміцненню зубної емалі.
Коли я розпочала експерименти, за першочергову мету мала ідею створити для всіх видів однакові умови. Тут одразу розпочалися виклики: саме почалася зима, тож було важко підібрати правильну температуру. На щастя, мікрозелень не дуже вибаглива, тож +22 ºС підійшли практично ідеально. На експеримент у мене пішло загалом 10 днів. Протягом цього часу я стежила за температурним режимом, рівнем освітлення та вологістю ґрунту».
Які результати досліджень стали найвагомішими?
«Своїм проєктом я хочу показати, що необов’язково бути хіміком чи агрономом або ж мати лабораторні умови для цього. Кожен і кожна може виростити мікрозелень і якщо не заробити на цьому, то мати змогу вживати чисту та здорову їжу.
Головне — знатися на технології вирощування мікрозелені. Власне, наприкінці дослідів я дійшла висновків, що допоможуть це знання отримати!
За моїми спостереженнями, найкращими для вирощування зелені в домашніх умовах є кокосовий субстрат і торф’яна суміш. Вони добре збагачують рослини та не містять шкідливих речовин».
Чи плануєш вивчати мікрозелень надалі?
«Зараз я в 11 класі, тому вже вибираю майбутню професію. Наразі планую вивчати медицину, а потім — дієтологію. Просувати мікрозелень не припиняю, планую в майбутньому використовувати її у своїй роботі та популяризувати далі».
Як винайти 3D-сканер для архітекторів: історія Даніла Арабаджи
Даніл створив лазерний 3D-сканер, що допомагає створювати тривимірні моделі приміщень. Із цим винаходом отримав друге місце в секції «Електроніка та приладобудування» Конкурсу-захисту наукових робіт МАН.
Розкажи детальніше про свій сканер — для чого він потрібен?
«Я створив бюджетну версію сканера для архітектурних завдань — він здатен відтворити будь-які приміщення у тривимірній цифровій моделі, яку можна переглядати на комп’ютері. Такий прилад сканує об’єкти довкола та генерує цифрову хмару точок — це допомагає створити, приміром, креслення дому чи квартири та застосувати його під час ремонту. При цьому навіть не потрібно виносити з помешкання меблі.
Наразі ціна сканера — близько $70 в еквіваленті, а максимальна роздільна здатність — 180 мільйонів точок на сферу».
Що вплинуло на вибір теми проєкту?
«Цей проєкт — результат моєї зацікавленості архітектурою та програмуванням водночас. Я деякий час вагався і не міг вибрати щось одне, мені хотілося дізнатися побільше і про те, і про інше. Тож зрештою вирішив поєднувати ці дві сфери й незабаром дійшов до ідеї для свого винаходу».
Як проходила робота над створенням сканера?
«Спочатку я змоделював прототип і за декілька тижнів його зібрав. Цей процес вийшов досить довгим, адже деталі їхали до мене з-за кордону. До того ж, я був зайнятий навчанням у школі, на спортивній секції та на додаткових заняттях із фізики, математики й англійської мови…
Коли прототип був готовий, виявилося, що він сканує з точністю до метра, не зберігає пропорції та навіть симетрію. Я проаналізував ці проблеми й узявся їх вирішувати. Спершу знайшов стару, вже налагоджену роботизовану камеру, переробив код і принципову схему, а далі довго експериментував зі швидкістю, роздільною здатністю, живленням і розмірами. Загалом увесь процес розробки та налагодження сканера зайняв близько 7 місяців».
Чи плануєш далі розвивати свою розробку?
«Так, планую. Збираюся зосередитися на програмному забезпеченні до нього, хоч зараз лише вчуся та вдосконалюю свої навички програмування. Зокрема хочу покращити функціонал пристрою. Суть у тому, що зараз результат роботи сканера — хмара точок, з якою може працювати людина, але не комп’ютер. Я ж хочу з точок зробити поверхні (площини), аби на виході користувач міг отримувати повноцінне 3D-креслення».
Якщо хочеш одного дня розповідати власну історію успіху про дослідження міфотворчості фентезі-серіалів чи розробку дрона нового покоління, гайда подавати свій дослідницький проєкт на Конкурс-захист науково-дослідницьких робіт МАН у 2023 році! Детальніше про умови участі та відділення читай за посиланням.
Ілюстрації: Анастасія Василенко